Дерматит – гостре запалення шкіри, що виникає під впливом екзогенних або ендогенних факторів. На відміну від екземи, хронічного рецидивуючого захворювання з поліморфізмом висипу і поліетіологічністю факторів, дерматит має більш короткий перебіг (зникає після усунення чинників) і має менш поліморфний прояв.

Етіологія і класифікація

Алергічний дерматит поділяється на:

1) контактний алергічний (від впливу алергенів – пилевих, побутових, епідермальних, харчових, компонентів комах);

2) токсико-алергічний (токсидермії внаслідок системних уражень шкірних покривів);

3) атонічний (поєднання атонічних респіраторних захворювань з хронічним рецидивуючим ураженням шкіри – екземою);

4) фіксована еритема.

Розвитку алергічного дерматиту сприяють спадкова схильність, ендокринопатії та інші внутрішні зміни. Серед сенсибілізаторів в розвитку АД найбільше значення мають різні гаптени у вигляді лікарських речовин. У виробничих умовах причиною виникнення можуть бути дінітрохлорбензол, фенолформальдегід, епіхлоргідрин, скипидар, солі хрому, нікелю, титану, ртуті, компоненти акрилнітратів, урсол та ін.

При контактному алергічному дерматиті у місцях контакту з алергеном спостерігаються ділянки гіперемії з наявністю окремих елементів папул або пухирців. При виникненні контактного алергічного дерматиту має значення концентрація алергену, при повторному контакті дерматит проявляється при мінімальних його концентраціях.

Клінічні прояви токсидерміі відрізняються поліморфізмом, висипаннями у вигляді суцільної гіперемії, набряком власне шкіри, дифузним поширенням різних елементів папул або розеолезно-еритематозних висипань, що супроводжуються інтенсивним свербінням, загальними реакціями (підвищенням температури тіла, перерозподільним лейкоцитозом).

Атонічний дерматит характеризується рецидивуючим хронічним перебігом, поліморфними висипаннями, симетричним розташуванням елементів на тлі респіраторних змін або харчової, інсектної алергії.

Фіксована еритема з’являється на шкірних покривах або слизових оболонках у вигляді однієї або двох плям з різко окресленими краями розміром до 2-8 см. Периферична зона плям може бути трохи піднесеною.

При контакті з хімічними речовинами в умовах виробництва може розвинутися простий контактний дерматит, на тлі якого часто виникає контактний алергічний з подальшим можливим розвитком токсико-алергічного дерматиту з полісистемними проявами. При контакті з ліками спочатку це може бути контактний алергічний дерматит (кисті, шия, обличчя) або алергічний риніт (в місцях найбільшого контакту з алергенами у вигляді аерозолів). Можлива трансформація цих змін в токсико-алергічну (у вигляді токсмдерміі) або аутоімунних (синдром Лайєлла або Стівенса-Джонсона) реакцію.

Лікування

1. Відсторонення від контакту з алергеном.

2. Специфічна імунотерапія заслуговує на увагу і здійснюється при алергії до пилку, побутових алергенів.

3. Антигістамінні препарати. Пацієнтам призначаються антигістамінні препарати другого покоління, які не знижують розумової і фізичної працездатності.

4. При токсидерміі: повне відсторонення від харчових алергенів – голод протягом 3 днів з дотриманням питного режиму; дезінтоксикаційна терапія у вигляді крапельниць з фізіологічним розчином; очисні клізми; прийом ентеросорбентів.

5. При вираженій загальній реакції для швидкого усунення призначаються глюкокортикоїдні препарати. При наявності обмеженої (локальної) алергічної реакції можуть бути використані глюкокортикоїди для місцевого застосування у вигляді мазі або гелю 1 раз на добу.

6. При харчовій алергії з проявами дерматиту доцільно приймати нестероїдні протизапальні препарати.

Задати запитання

Залиште нам повідомлення і ми відповімо Вам в найближчий час.