Що лікує невролог

Невролог займається лікуванням захворювань центральної і периферичної нервової системи людини. Неврологічні проблеми пов’язують з генетичною спадковістю, вродженими патологіями і хронічними захворюваннями. Аналіз симптоматики і точна діагностика захворювання дозволяють визначити, в якому з відділів нервової системи виникло порушення.

До частих симптомів, що вказують на порушення роботи центральної нервової системи, відносять: головний біль, запаморочення, порушення роботи органів слуху, зору і мови. Атрофія м’язів, оніміння і зниження чутливості в кінцівках говорить про порушення роботи периферичної нервової системи. У будь-якому випадку тільки досвідчений фахівець зможе з точністю визначити причину виникнення хвороби.

Більшість захворювань пов’язують з порушенням роботи нервової системи, так як вона взаємодіє з усіма функціональними структурами організму. Тому фахівці інших медичних категорій направляють пацієнтів саме до невролога. Лікарі-неврологи досліджують причини виникнення захворювань, аналізують симптоматику хвороби, визначають способи діагностики проблем, що виникли. На основі виявленого діагнозу лікар призначає ефективне лікування для пацієнта.

Симптоми неврологічних захворювань:

• запаморочення, шум у вухах, підвищена стомлюваність;
• безсоння, розлад пам’яті;
• судоми, тремор, тик;
• оніміння, поколювання в кінцівках;
• біль в голові та інших ділянках тіла;
• втрата свідомості, порушення координації рухів і рівноваги;
• порушення мови, різке погіршення зору.

Як проходить консультація у лікаря-невролога?

Консультація у лікаря-невролога проходить в кілька етапів. В першу чергу пацієнт описує симптоми, які його турбують, і можливі причини їх виникнення. Після аналізу скарг лікар приступає до огляду: вивчає загальний неврологічний стан пацієнта, аналізує рухову активність, оглядає пацієнта на предмет тремтіння рук, асиметрії обличчя і тіла. Потім за допомогою допоміжних предметів, таких як “молоточок”, невролог визначає функціональний стан нервів черепно-мозкового відділу, аналізує рефлекси хворого і перевіряє чутливість пацієнта до тактильних, больових і температурних подразників.

Після первинного огляду не завжди вдається з точністю визначити діагноз. Тому лікар-невролог використовує сучасні методи діагностики захворювання.

Методи діагностики в неврології

• магнітно-резонансна томографія (МРТ) – магнітно-резонансний томограф дозволяє отримати візуалізовану інформацію про стан мозкової речовини, м’яко-тканинних структур організму, зв’язок хребта, детальних зображень нервових волокон і міжхребцевих дисків без використання рентгенівського опромінення;
• комп’ютерна томографія (КТ) – метод променевої діагностики, який дозволяє провести аналіз досліджуваних органів і тканин людини на предмет наявності патологій. Можна отримати точне пошарове зображення “зрізів” хребта, черепа, головного та спинного мозку;
• електронейроміографія (ЕНМГ) – унікальне дослідження функціонального стану м’язів і периферичних нервів, яке дозволяє визначити причини м’язових спазмів, болів і прострілів в спинному відділі, причину слабкості в м’язах;
• рентгенографія – метод променевої діагностики, який дозволяє досліджувати стан кісток черепа та опорно-рухового апарату;
• ультразвукове дослідження – за допомогою УЗД-діагностики можна в режимі реального часу отримати інформацію про функціональний стан судин, в тому числі магістральних судин головного мозку (основні артерії, хребетні артерії, задні мозкові артерії, сонні артерії і їх гілки);
• лабораторні дослідження – в неврології лабораторні методи застосовують для того, щоб отримати повну картину захворювання, уточнити або виключити захворювання, перевірити ефективність лікування.

Які захворювання лікує лікар-невролог?

• захворювання запального характеру (епідемічний, кліщовий і грипозний енцефаліт, менінгіт, поліомієліт, неврит, радикуліт);
• дегенеративні захворювання нервової системи (хвороба Альцгеймера, хвороба Піка, хвороба Гентінгтона, хвороба Паркінсона, прогресуючий супрануклеарний параліч, остеохондроз, грижі міжхребцевих дисків);
• судинні розлади нервової системи (мігрень, вегето-судинна дистонія, геморагічний та ішемічний інсульт, гіпертонічна хвороба, атеросклероз, травматичне ураження судин мозку, артеріальні аневризми);
• аутоімунні захворювання (розсіяний склероз, важка псевдопаралітична міастенія, синдром Гієна-Баре, міастенія Гравіс);
• невралгії (черепно-мозкова, хребетна, міжреберна і ключично-реброва невралгія);
• судомні розлади (епілептичні припадки, фебрильні судомні напади).
• проблеми з хребтом і суглобами (міжхребцева грижа диска, остеохондроз хребта, артрит).

Опис деяких станів

Вегето-судинна дистонія – стан, що розвивається на тлі порушення роботи вегетативної нервової системи.

Защемлення сідничного нерва – комплекс симптомів, пов’язаних із здавленням нерва.

Міжреберна невралгія – захворювання, яке виникає на тлі поразки нервів, що проходять між ребрами.

Мігрень – хронічне захворювання, що проявляється періодичними нападами сильного головного болю.

Панічні атаки – напади сильної тривоги.

Шийний остеохондроз – хронічне захворювання, при якому відбувається витончення дисків між хребцями.

Енцефалопатія – термін, який включає в себе однотипні ураження головного мозку.

Розсіяний склероз – хронічне аутоімунне захворювання нервової системи, яке може привести до важкої інвалідності.

Невралгія трійчастого нерва – захворювання, яке проявляється сильними болями, а також супутніми порушеннями роботи мімічних і жувальних м’язів.