Що таке гіпертонія, основні симптоми та лікування

Гіпертонія, викликана підвищеним артеріальним тиском, – дуже поширена хвороба. До неї схильні близько 20% всіх дорослих людей, а це значить, що прилад для вимірювання тиску слід мати в кожній домашній аптечці. Ігнорувати гіпертонію можна, адже рано чи пізно вона може стати причиною інфаркту або інсульту.

Що таке гіпертонія?

Гіпертонія (гіпертонічна хвороба) – це патологія, яка супроводжується постійним підвищенням артеріального тиску.

У літературі можна зустріти кілька термінів, які вказують на підвищення артеріального тиску: гіпертонією називається конкретне захворювання, а гіпертензією – сам факт підвищення тиску і супутні симптоми, тобто синдром захворювання.

Артеріальна гіпертензія- одна з найбільш частих хвороб серцево-судинної системи.

Що показують цифри артеріального тиску?

Артеріальний тиск (АТ) – це важливий параметр, який визначає ефективність роботи серцево-судинної системи. Його значення показують, наскільки інтенсивно кров в судинах організму впливає на стінки артерій. Відповідно, показник залежить від здатності серця викидати певний обсяг крові в судинну частину системи кровообігу, а також від стану стінок артеріальних судин.

Значення АТ позначається як два числа через дріб: першим визначається сила тиску крові на стінки артерій в момент активного стиснення серця – в систолу, а потім цей показник вимірюється в діастолу, коли серце розслаблюється, а його камери наповнюються кров’ю для наступного скорочення. Ці значення також називаються «верхнім» і «нижнім» тиском. Під час вимірювання артеріального тиску на тонометрі першим визначається систолічний (САТ), а потім діастолічний артеріальний тиск (ДАТ).

Нормальними цифрами тиску вважаються стандартні 120/80 мм.рт.ст., але у кожної людини «індивідуальне нормальне» АТ незначно відрізняється від еталонних цифр: його значення залежить від віку, статі, супутніх захворювань, додаткових факторів ризику. Однак в будь-якому випадку тиск нормальним вважається лише коли показники тонометра знаходяться в межах 110-129 / 70-84 мм.рт.ст.

Який тиск вважається підвищеним?

Рішення про те, який тиск вважається підвищеним, щорічно переглядається Міжнародним товариством артеріальної гіпертензії (ISH). На сьогоднішній день про гіпертензію кажуть в тому випадку, якщо цифри верхнього тиску перевищують 140 мм.рт.ст., а нижнього – 90 мм.рт.ст (рис. 2).

Якщо значення систолічного артеріального тиску знаходиться в межах 130-139 мм.рт.ст., а діастолічного – 80-89 мм.рт.ст., говорять про «прегіпертонію». Людям з такими цифрами АТ важливо постійно контролювати свій стан, щоб не упустити момент переходу в гіпертонію.

Важливо! Існує також термін «гіпертензії білого халата». Це ситуативне підвищення артеріального тиску під час вимірювання показника лікарем в разі, якщо в спокійній обстановці показники тиску не перевищують нормальних значень.

Причини гіпертонії

Діагноз «гіпертонічна хвороба» встановлюється в тому випадку, якщо немає конкретної причини для підвищення кров’яного тиску: наприклад, захворювань нирок, гормональних порушень та інших станів, які безпосередньо призводять до високих цифр АТ. У разі, якщо така причина очевидна, кажуть про вторинну артеріальну гіпертензію – ускладнення ряду захворювань інших органів.

Підвищення тиску може бути реакцією як на внутрішні процеси в організмі, так і на зовнішні подразники. Ситуативне підвищення тиску – це природна фізіологічна реакція на будь-які стреси. Однак тривале і стійке підвищення артеріального тиску – це привід записатися на прийом до лікаря.

Конкретної причини розвитку гіпертонії не виявлено: велику роль відіграє спадкова схильність і фактори ризику, які в сукупності призводять до підвищення тиску.

Фактори ризику гіпертонії

Всі фактори ризику гіпертонії можна розділити на дві групи – керовані і некеровані. Серед некерованих факторів ризику:

сімейна історія – наявність гіпертонії у найближчих родичів;
вік старше 55 років для жінок і 65 років для чоловіків;
супутні захворювання – патологія нирок, судин, цукровий діабет.

До керованих факторів, що призводять до гіпертонії, відносяться:

неправильне харчування – раціон, багатий продуктами з високим вмістом тваринних жирів, відсутність клітковини і підвищена кількість солодкого, мучного;
недостатня фізична активність;
куріння і регулярне вживання алкоголю;
надлишкова маса тіла і ожиріння на будь-якій стадії.

До додаткових факторів ризику відносять такі стани, як:

характерні порушення в обміні ліпідів – зниження «корисного» холестерину ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ), який перешкоджає відкладенню жирових утворень в стінках судин, а також підвищення «поганого» холестерину ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ);
порушення толерантності до глюкози – предіабет;
ушкодження нирок при діабеті;
постійні стреси.

Вплив стресових ситуацій відносять до частково керованих факторів ризику, оскільки людина може по-різному справлятися з нервовим напруженням.

Жінки і чоловіки: хто хворіє частіше?

Питання про гендерні особливості розвитку захворювання залишається відкритим: раніше вважалося, що гіпертонією страждає близько 25% чоловіків і 20% жінок у всьому світі, однак сучасні дослідження свідчать про рівнозначність ризиків розвитку цієї патології серед представників обох статей. Якщо до 50-55 років жінки знаходяться під захистом статевих гормонів, то в клімактеричному періоді ймовірність розвитку гіпертонії у них значно збільшується.

Класифікація гіпертонії

Сучасна класифікація хвороби включає в себе поділ гіпертонії на ступені і стадії. Ступені вказують на значення цифр тиску на тонометрі, а стадії відображають вплив стійкого підвищення артеріального тиску на органи і системи організму.
Цифри на тонометрі дозволяють визначити ступінь захворювання. Це важливо для того, щоб правильно призначити лікування і домогтися «цільових» значень тиску.

Класифікація гіпертонії за ступенем підвищення АТ:

1 ступінь – встановлюється при підвищенні САТ від 140 до 159 мм.рт.ст. або підвищенні ДАТ від 90 до 99 мм.рт.ст.
2 ступінь – визначається в разі, якщо САТ знаходиться в діапазоні від 160 до 179 мм.рт.ст. або ДАТ понад 100 мм.рт.ст.
3 ступінь – відповідає підвищенню цифр САТ більш, ніж 180 мм.рт.ст. або ДАТ вище 110 мм.рт.ст.

Також виділяють окремий вид патології – ізольовану систолічну гіпертонію. Цей варіант захворювання відрізняється тим, що при вимірюванні АТ виникає підвищення САТ до 140 мм.рт.ст. і вище без відповідних змін ДАТ – показник не перевищує 90 мм.рт.ст.

Для визначення ступеня гіпертонії досить підвищення навіть одного показника тиску – або систолічного, або діастолічного. Встановлюють завжди більш високу ступінь, навіть якщо другий показник при цьому знаходиться в меншому діапазоні.

Важливо! Ці значення вказані для «офісного» артеріального тиску – тобто мова йде про вимірювання артеріального тиску в кабінеті у лікаря, в дискомфортних для людини умовах. У разі самоконтролю АТ критерії гіпертонії відрізняються: діагноз встановлюється на підставі стійкого підвищення цифр тиску до рівня 135/85 мм.рт.ст. і вище.

Класифікація по тяжкості поразки «органів-мішеней»

Для визначення стадії гіпертонії оцінюють стан «органів-мішеней». Це ті органи, які найбільш схильні до впливу надлишкового тиску крові, їх функції під впливом гіпертензії суттєво порушуються.

Розрізняють стадії гіпертонії:

1 стадія. Вважається найбільш м’яким варіантом хвороби, коли ознаки порушень роботи «органів-мішеней» фактично відсутні. Ризик для пацієнта розцінюється як низький.
2 стадія. Відрізняється пошкодженням структур організму, проте виражені симптоми або порушення роботи органів все ще відсутні. Ризик при цьому визначається як високий.
3 стадія. Свідчить про дуже високий ризик, вразливі органи не справляються зі своїми функціями.

Ознаки ушкодження «органів-мішеней» виявляються при обстеженні пацієнта. Для 2 стадії характерні:

Гіпертрофія (збільшення розмірів) лівого шлуночка, видиме на УЗД. Лівий шлуночок, що подає насичену киснем кров до органів, при гіпертонії пошкоджується першим: для підтримки нормального кровообігу він змушений працювати інтенсивніше, і його м’язові структури поступово збільшуються в обсягах.
Звуження артерій сітківки ока, які може помітити офтальмолог при огляді очного дна.
Пошкодження нирок, які можна виявити за результатами аналізу сечі.

Для 3 стадії гіпертонії характерні більш серйозні наслідки підвищеного тиску:

гострий інфаркт міокарда (необоротне «відмирання» частини тканин серцевого м’яза);
виражена серцева недостатність (нездатність серця забезпечувати нормальний рух крові по судинах);
порушення мозкового кровообігу (інсульти);
короткочасні епізоди локального зниження кровотоку (транзиторні ішемічні атаки);
судинна деменція через недостатнє харчування мозкових структур;
аневризма аорти в результаті розширення і стоншування стінок судин;
крововиливи в сітківці і навіть набухання диска зорового нерва, що може привести до повної втрати зору;
порушення ниркових функцій, що може привести до розвитку гострої ниркової недостатності.

Чим небезпечна гіпертонія?

Гіпертонію називають «мовчазним вбивцею»: через тривалу відсутність проявів хворобу складно запідозрити на ранніх стадіях, в той час як незворотні зміни в організмі вже відбуваються. Гіпертонія призводить до втрати еластичності судинної стінки – артерії стають ламкими, що сприяє їх пошкодженю з подальшими крововиливами.

Гіпертонія стає причиною незворотних змін в судинному руслі, які не можна виправити за допомогою лікування: можна тільки запобігти подальшому розвитку захворювання і попередити небезпечні для життя ускладнення.

Гіпертонічний криз

Одне з важких проявів гіпертонії – гіпертонічний криз. Цей стан виникає внаслідок різкого порушення регуляції тиску крові з швидким підвищенням артеріального тиску. У цей момент людина відчуває всі симптоми гіпертензії: його самопочуття раптово погіршується, спостерігаються ознаки порушення кровообігу в серці і головному мозку.

Основні симптоми гіпертонічного кризу:

головний біль;
нудота з блювотою;
помутніння свідомості;
судоми;
порушення зору;
пітливість, озноб;
почастішання серцебиття;
біль у серці;
відчуття нестачі повітря.

Бувають ускладнені і неускладнені кризи, і в другому випадку пацієнта неминуче чекають негативні наслідки з боку життєво важливих органів. Щорічно гіпертонічний криз виникає у 1-5% гіпертоніків. Приблизно у кожного четвертого пацієнта з кризом розвивається інфаркт або інсульт. Тому так важливо постійно приймати препарати, які стабілізують тиск і попереджають різкі скачки артеріального тиску.

Гіпертонічний криз – це гострий стан, при якому необхідно негайно знизити артеріальний тиск. Для цього важливо вчасно розпізнати симптоми і негайно звернутися за медичною допомогою. Під час очікування «швидкої» можна прийняти антигіпертензивний препарат з швидким ефектом, якщо такий засіб є в домашній аптечці. При нападі не можна різко вставати, нахилятися, піднімати тяжкості. Важливо лягти і розслабитися, але обов’язково підняти голову за допомогою подушок, щоб забезпечити нормальний кровообіг. Полегшити симптоми може допомогти свіже повітря і холодний компрес для чола.

Ускладнення гіпертонії

Небезпечні наслідки гіпертонії щорічно стають причиною смерті понад 9 мільйонів чоловік. Гіпертонія визнана провідною причиною смертності у всьому світі, а також доведено, що у людей з підвищеним артеріальним тиском в 4 рази частіше виникає інфаркт міокарда, і в 7 разів частіше – інсульт.

Без відповідного лікування для стабілізації тиску крові на судини гіпертонія може призвести до збільшення серця в розмірах і розвитку серцевої недостатності – нездатності серця виконувати свої функції. В судинах під впливом надлишкового тиску з’являються «слабкі місця»: у цих зонах кров починає просочуватися між стінками артерій, внаслідок чого вони стоншуються, що може привести до розривів.

Серед поширених ускладнень, викликаних гіпертонією:

Ішемічна хвороба серця (ІХС), яка характеризується порушенням кровопостачання серця через ураження коронарних артерій – судин, які приносять кров безпосередньо до міокарда.
Атеросклероз – надмірний вміст «поганого» холестерину в крові з подальшим формуванням жирових відкладень усередині артерій.
Зміни роботи головного мозку, нирок та інших органів через порушення кровообігу. Виразність може бути різною в залежності від тривалості і ступеня захворювання.
Пошкодження судин головного мозку, крововилив в тканини або закупорювання з припиненням кровотоку (інсульти).
Порушення цілісності судин сітківки ока та очного нерва, зміни зору, які часто стають незворотними.
Важкі наслідки цукрового діабету: недостатність кровообігу призводить до швидкого розвитку діабетичної стопи, нефропатії (патології нирок), ретинопатії (захворювання сітківки ока).
Еректильна дисфункція у чоловіків.
Ускладнення при вагітності: на тлі підвищеного тиску можуть виникати прееклампсія і еклампсія, які небезпечні як для дитини, так і для майбутньої матері.
брадикардія

При гіпертонії важливо контролювати пульс. До брадикардії – зниження частоти серцевих ударів – може призводити як підвищення тиску, так і прийом певних антигіпертензивних препаратів.

Про брадикардію говорять при постійній частоті серцевих скорочень (ЧСС) менше 60 ударів в хвилину.

До брадикардії при гіпертонії можуть призводити перевантаження організму, хронічна втома і навіть зміна температури навколишнього середовища. Лікарська брадикардія може виникнути в зв’язку з прийомом препаратів центральної дії, бета-блокаторів та інших засобів.

Основні симптоми брадикардії:

загальна слабкість;
зниження концентрації уваги, пам’яті, порушення свідомості;
відчуття нестачі повітря, задишка;
запаморочення;
блідість;
судоми;
порушення зору.

Поєднання високого тиску з брадикардією небезпечно тим, що може призводити до ризику дефіциту кровопостачання головного мозку та інших органів. Стан з частотою серцевих скорочень на рівні 40-59 ударів в хвилину довгий час може бути безсимптомним, однак при зниженні ЧСС до 30-40 уд / хв виникає яскрава клінічна симптоматика. Скорочувальна здатність серця менше 30 ударів в хвилину може призводити до втрати свідомості з необхідністю серцевої реанімації.

Як розвивається гіпертонія?

Гіпертонічна хвороба розвивається повільно, періодичні епізоди підвищеного тиску змінюються станом непроходячої гіпертонії. Перший час організм спрямовує всі свої сили на те, щоб підтримувати нормальний рівень артеріального тиску і справлятися зі змінами в судинному руслі. Симптоми з’являються тільки через деякий час, коли компенсаторні можливості перестають допомагати, і підвищений артеріальний тиск стає відчутним.

Гіпертонія характеризується хронічним хвилеподібним перебігом: загострення змінюються періодами відсутності симптомів, а за допомогою препаратів можна постійно утримувати патологію на етапі ремісії. Загострення хвороби можуть бути пов’язані з будь-якими факторами ризику: при їх вираженому впливі загострення гіпертонії може виникнути навіть на тлі прийому препаратів.

Симптоми гіпертонії

Гіпертонія довго ніяк не проявляє себе: ознаки захворювання з’являються настільки повільно, що ступінь їх вираженості не відповідає внутрішнім змінам. Згодом у зв’язку з тривалим підвищенням артеріального тиску можуть з’являтися неспецифічні симптоми:

періодичні головні болі, переважно вранці;
кровотечі з носа, пов’язані з фізичним або емоційним навантаженням;
порушення серцевого ритму;
періодичне погіршення зору, миготіння «мушок» перед очима;
дзвін у вухах;
незрозуміла слабкість.

У міру прогресування хвороби можуть з’являтися більш серйозні симптоми: на висоті тиску виникає нудота з можливим переходом в блювоту, порушення свідомості, координації, виражена слабкість, м’язове тремтіння, судоми.

Діагностика гіпертонії

Запідозрити гіпертонію можна самостійно: при періодичному контролі АТ підвищені цифри на тонометрі зазвичай звертають увагу і змушують задуматися про похід до лікаря.

Важливо! Одноразовий підйом тиску – ще не привід переживати. Це може бути одиничний випадок, пов’язаний з конкретним внутрішнім або зовнішнім впливом. Однак з цього правила є виняток: підвищення артеріального тиску до 180/110 мм.рт.ст. і вище стає підставою для визначення гіпертонії як діагнозу.

Зазвичай для підтвердження цього діагнозу необхідно зафіксувати підвищення артеріального тиску як мінімум на 2-3 візити з інтервалом в 1-4 тижні на прийомі у лікаря. Також фахівець проводить ретельне опитування, визначає сімейні фактори ризику та інші важливі для постановки діагнозу деталі. Потім людині з підозрою на гіпертонію необхідно пройти додаткові методи обстеження для підтвердження діагнозу, визначення стадії хвороби і можливих ускладнень:

загальний аналіз крові;
біохімічний аналіз крові (глюкоза крові, ліпідограма, ниркові проби, проби печінки, вміст натрію, калію);
загальний аналіз сечі;
ЕКГ;
УЗД серця;
УЗД нирок;
УЗД судин головного мозку;
огляд офтальмологом.

При гіпертонії часто призначають добове моніторування АТ і кардіограми для тривалої оцінки роботи серця не тільки на прийомі у лікаря, але і в звичайних умовах життя людини.

Оцінка ризику розвитку інфаркту та інсульту

Для правильної постановки діагнозу і призначення лікування для кожного пацієнта з гіпертонією визначають ризик розвитку серцево-судинних ускладнень через 10 років після звернення до лікаря: ймовірність розвитку інфаркту або інсульту в зазначені терміни.

Для цього на підставі досліджень, проведених в 12 європейських країнах, була прийнята шкала SCORE (абревіатура розшифровується як Systematic Coronary Risk Evaluation). Такий ризик розраховується за формулою, яка враховує стать і вік пацієнта, його рівень систолічного тиску, рівень загального холестерину, а також залежність від сигарет. Відповідно до отриманого результату визначають низький (менше 5%) і високий (понад 5%) ризик серцево-судинних подій. Від цього показника залежить вибір тактики ведення і методів лікування такого пацієнта, тому результат за шкалою SCORE завжди вказується в діагнозі пацієнта з гіпертонією.

Лікування гіпертонії

Терапія гіпертонії – це складне завдання, успіх якого залежить від правильного визначення стадії і ступеня захворювання, підбору відповідних препаратів, а також дотримання пацієнтом всіх приписів лікаря. Лікування починають з модифікації способу життя: призначення дієти, додавання регулярних фізичних навантажень, відмови від шкідливих звичок. Однак прийом гіпотензивних препаратів може бути необхідний навіть в разі гіпертонії першого ступеня – в разі, якщо артеріальний тиск не знижується через 6 місяців після зміни способу життя та інших немедикаментозних способів лікування, або у людини є істотні додаткові фактори ризику.

Фізичні навантаження при гіпертонії

Правила здорового способу життя включають в себе обов’язкове дотримання рухової активності. Важливо щодня присвячувати близько 30 хвилин помірно напруженій фізичній діяльності. Однак при цьому необхідно орієнтуватися на рівень тиску, ЧСС, а також власні відчуття: займатися спортом гіпертонікам можна тільки за умови нормальної переносимості обраної активності.

Доведено, що при м’якій або середній формі гіпертонії немає особливих обмежень при виборі виду фізичних вправ, але тільки за умови відсутності додаткових факторів ризику і пошкодження «органів-мішеней».

Медикаментозне лікування гіпертонії

Часто пацієнтів пригнічує усвідомлення того, що їм доведеться довічно приймати препарати, однак сам факт прийому ліків впливає на спосіб життя незначно, а їх скасування може призвести до фатальних наслідків. Важливо розуміти, що збереження нормальних цифр АТ навіть протягом тривалого часу без прийому препаратів не виключає розвитку гіпертонічного кризу і небезпечних ускладнень гіпертонії.

Згідно з останніми рекомендаціями, за допомогою лікарських засобів пацієнтам необхідно знизити артеріальний тиск як мінімум на 20/10 мм.рт.ст., а в ідеалі – до нормальних цифр (у віці молодше 65 років – до 130/80 мм.рт.ст., а старше 65 років – як мінімум менше, ніж 140/90 мм.рт.ст.).

До основних класів антигіпертензивних (гіпотензивних) засобів відносяться:

Сечогінні препарати. Застосовуються в основному тіазидні діуретики. Вони сприяють виведенню надмірної рідини з організму і підсилюють дію інших антигіпертензивних препаратів.
Бета-блокатори. Ці препарати проявили ефективну дію в лікуванні пацієнтів з артеріальною гіпертензією. Також вони знижують частоту серцевих скорочень, позбавляючи від сильного серцебиття і захищаючи серце.
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ). Ці препарати впливають на специфічний фермент, який запобігає утворенню гормоноподібної речовини з судинозвужувальною дією. Це попереджає гіпертонус – звуження судин з наступним підвищенням артеріального тиску.
Блокатори рецепторів ангіотензину (БРА). Ці препарати також відомі як «Сартана». Вони довели свою ефективність і широко застосовуються в лікарській практиці. Сартана впливають на ряд біохімічних перетворень для досягнення ефекту системної вазодилатації – розширення судин.
Блокатори кальцієвих каналів (БКК). Ці препарати також володіють доведеною ефективністю: зменшуючи вміст кальцію в судинах і міокарді, вони нормалізують силу серцевих скорочень, а також розслаблюють гладкі м’язи судин, викликаючи їх розширення.
Блокатори альфа-адренорецепторів. Ці препарати впливають на рецептори симпатичної нервової системи, зменшуючи ефект адреналіну. Останнім часом активно повернулися в кардіологічну практику, оскільки було доведено ефективне зниження артеріального тиску при лікуванні альфа-адреноблокаторами. Також вони мають ряд інших позитивних ефектів, в тому числі, знижують рівень холестерину в крові.

У деяких випадках призначають антигіпертензивні препарати центральної дії: впливаючи на центральні ланки нервової системи, вони сприяють швидкому розширенню судин і розслабленню серцевого м’яза.

Для постійного прийому пацієнтам найчастіше рекомендують комбінацію декількох антигіпертензивних засобів. Підбір терапії – це складне завдання, у вирішенні якого важливо враховувати всі обставини хвороби конкретної людини.

Народні засоби від гіпертонії

У домашніх умовах можна спробувати знизити тиск фізичними методами: застосовувати компреси з оцтом, тримати кінцівки в холодній воді або прикладати лід до потилиці. Ці методики спрямовані на охолодження організму і як протидія роботі симпатичної нервової системи, що може знизити артеріальний тиск. Також рекомендується прийом заспокійливих фітопрепаратів: настою м’яти, ромашки, шавлії та інших трав з седативним ефектом.

Однак важливо не відмовлятися від традиційних методів лікування на користь альтернативних: це може привести до неконтрольованого підвищення тиску.

Профілактика гіпертонії

Попередити розвиток гіпертонії дуже складно, однак можна максимально відстрочити початок формування необоротних змін в судинах і забезпечити м’який перебіг хвороби. Заходи первинної профілактики спрямовані на попередження стійкого підвищення тиску. Для цього важливо дотримуватися загальних рекомендацій здорового способу життя:

Стежити за харчуванням. Головне – дотримуватися нормативів добового утримання калорій в раціоні, виключити заборонені продукти і звести до мінімуму вміст солі.
Знизити масу тіла. Доведено, що втрата кожних 5 кг зайвої ваги сприяє зниженню артеріального тиску на 2-10 мм.рт.ст.
Забезпечити помірні, але регулярні фізичні навантаження.
Відмовитися від куріння і вживання алкоголю.
Уникати стресових ситуацій.

Вторинна профілактика включає в себе заходи, спрямовані на попередження переходу хвороби на більш важку стадію. Для цього важливо не нехтувати первинними профілактичними заходами, а також постійно приймати антигіпертензивні препарати.

Дієта при гіпертонії

Важливу роль в лікуванні відіграє дієтотерапія: доведено, що дотримання принципів антигіпертензивної дієти ефективно знижує артеріальний тиск у разі прегіпертоніі і гіпертонії I ступеня. Людям з підвищеним тиском важливо знизити рівень вмісту жирів тваринного походження, холестерину, смажених і жирних страв, копченостей, консервації, хлібобулочних виробів, солодкого, цукровмісних напоїв. При цьому в раціоні має бути достатня кількість овочів, фруктів, клітковини.

При гіпертензії вкрай важливо зменшити споживання солі: вона затримує рідину в організмі, викликає набряки, порушує роботу нирок, призводить до зниження вмісту калію, який підтримує ритмічність діяльності серця. Гіпертонікам дозволено вживати не більше 5 г солі в день з урахуванням її вмісту в продуктах харчування, однак в найближчі роки планується змінити рекомендації: в новому варіанті скоротити кількість солі необхідно до 3 г на добу.

Як жити з гіпертонією?

Людині з підвищеним тиском важливо відповідально поставитися до цієї проблеми і правильно змінити свій розпорядок дня, щодня виконувати всі приписи лікарів. В першу чергу важливим ритуалом повинен стати контроль артеріального тиску. Дані досліджень показують, що контролюють своє АТ тільки близько 30% жінок і 15% чоловіків, що призводить до серйозних наслідків: у пацієнтів з гіпертонією розвиваються незворотні хронічні зміни або виникають гіпертонічні кризи з фатальними ускладненнями.

Пацієнтам рекомендується вести щоденник тиску. Це дозволить відстежити порушення і допоможе лікарю в підборі терапії. Також необхідно виділити певні години для прийому лікарських засобів і суворо дотримуватися схеми лікування. Важливо пам’ятати, що сучасні препарати здатні продовжити життя людини з гіпертонією на 15-20 років за умови їх постійного прийому.